Світлана Талан
Букет улюблених квітів
За гріх щасливості в неслушний часналежиться покута і покара. Над вітражами карколомних трася тільки жінка з крилами Ікара. Розтане віск – я в море упадуі захлинуся морем, як тобою. Цієї жаги некликану бідулише твоєю ніжністю загою. Стоять в шибках осінні вітражі. Забути все. Піти – не озирнутись. Ти здатен на смертельні віражі. Ми не могли у світі розминутись. Ліна Костенко Томі виповнилося шість років. Дівчинка почувалася майже дорослою, бо й не дивно: лише один день – і ти вже на рік старша, ніж була вчора. Тома тримала маму за руку, коли вони поверталися додому. Свій день народження вона з мамою відсвяткувала в її хрещеної тітки Марини. Тома не дуже перейнялася тим, що своє свято справлятиме не вдома, у маленькій тісній кімнатці, а у двокімнатній квартирі хрещеної, де є окрема простора кухня та навіть балкон. Тітка Марина запросила до себе в гості тоді, коли Тома дізналася від мами, що вдома свята не буде й уже ладналася заплакати від образи.
– Доню, моя люба дівчинко, наступного року ми влаштуємо справжнє свято, але зараз такої змоги немає, – втішала малу мама, але Тома сиділа набурмосена й невдоволена, бо чекала на свій день народження цілий рік, а тепер муситиме чекати ще один.
Саме тоді, коли Тома вже не могла стримуватися, а на очах виступили сльози, озвався телефон. Мама поговорила й заквапилася потішити Тому – хрещена запросила на свято до себе. Враз висохли й засвітилися неприхованою радістю оченята.
Дівчинка вмить одяглася, аби пошвидше вийти з дому. Свято вдалося на славу! Хрещена подарувала гарнючу ляльку зі справжнім волоссям, яке можна розчісувати гребінцем і робити зачіски, вони їли торт «Київський», пили чай, а ще на столі стояла вазочка з шоколадними цукерками, від якої Тома не могла відірвати погляду. Хотілося з’їсти відразу всі, але вона пам’ятала, що пообіцяла мамі поводитися скромно й бути чемною дівчинкою, тому робила паузи між поїданням цукерок. Під кінець святкування хрещена подарувала мамі букет білих лілій – улюблених квітів, тож додому Тома з мамою поверталися з подарунками та гарним настроєм. А ще в кишені кофтинки Тома несла кілька цукерок, які їй вдалося приховати. Звісно, так робити не можна, але ж не йти додому без подаруночка? Хрещена запропонувала взяти додому цукерки з вазочки, але мама відмовилася.
– Мариночко, та ти що?! – сказала вона. – Я тобі така вдячна за цей вечір, що навіть слів бракує! Ми й не сподівалися!
Тож дівчинка вирішила, що, прихопивши кілька цукерок без дозволу хрещеної або мами, вчинила правильно.
– Сьогодні п’яте липня? – запитала Тома.
– Так, моя квіточко, п’яте липня – твій день народження, – відповіла мама.
– А твій день народження завтра?
– Так, Томочко, завтра, – якось не дуже весело мовила жінка.
– У нас буде завтра свято? – Дівчинка поглянула на маму.
– Свято, доню, тоді, коли на душі добре.
– Тобі недобре на душі?
– Моя ти допитлива! – усміхнулася мама. – У мене все добре, тож і є свято.
– А тортик у нас буде?
– Буде, – якось непевно зронила жінка.
– Як добре, що наші дні народження влітку! Еге ж?
