Читать онлайн «Оповідання»

Емма АНДІЄВСЬКА

ОПОВІДАННЯ

Термометр

Одного дня Д. став помічати, що його термометр показує не кімнатну температуру, а провіщає всілякі події. Спочатку Д. думав, що помилився. Але два тижні тому термометр ранком показав, що в полудень того самого дня пограбують міський банк, і так сталося. Тиждень тому — що повернеться чоловік сусідки, який пропадав десь вісім років. І день тому Д. не міг спати від радісного галасу, спричиненого появою того чоловіка.

Термометр показував не лише великі події, а й малі. Він міг зовсім точно показати, коли відлетять підошви на черевиках, о якій годині відчиняться крамниці, і навіть відгадувати й коментувати сни.

Д. не хотів вірити, але кожної хвилини мусив переконуватися, що термометр дійсно все точно вгадує. Ця обставина його навіть трохи пригнічувала, що поступово пройшло; Д. став призвичаюватися до термометра і потім навіть користуватися його новими властивостями.

Остаточно відважившись, він прорік одній дамі, де вона знайде вкраденого песика. Службовцеві, що жив на першому поверсі, в якого від сидячої роботи вселилися біси, порадив випити гарячої рицини. На ранок службовець, забігши подякувати, сповістив, що було аж п’ять біcів, але просив тримати це в таємниці. Термометр ніколи не помилявся, і Д. почав брати гроші за прорікання. Старе помешкання стало йому тісним, і він помітив, що на ньому поношений одяг. Д.

купив новий, але жити лишився в старій квартирі, біля якої тепер день і ніч стояла черга, що починалася від вхідних дверей, а кінчалася перед його дверима на четвертому поверсі.

Так само несподівано одного дня термометр став переплутувати прорікання. Тобто він так само точно показував, що має статися, лише плутав осіб, кому саме. Черга зменшилася, хоч на сходах все ще не можна було пройти: клієнти, що навіть жити розташувалися на сходах, билися між собою за переплутані прорікання. Під стелю летіли метеорами немовлята, відкушені вуха, коси, і здалека здавалося, що там працюють потужні вентилятори.

Незабаром черга зникла, і лише перед дверима Д. ще стояли два упертих бородані. Але коли їх бороди зрослися разом, то й вони пішли геть.

Кілька днів після цього термометр розгулявся і, напоказувавши такого, що певно лише йому одному було зрозуміле, після довгих вагань зупинився на пророкуваннях, що означали все навпаки.

Д. намагався не звертати на це уваги, бувши безсилим знищити термометр: скільки він його не ламав, викидав за вікно, дарував сусідам, термометр дозволяв усе з собою робити, а потім, немов нічого не сталося, висів на звичайному місці і не рухався. Д. бачив, як у цій боротьбі танули його сили. Вирішивши, поки ще є час, покласти цьому всьому якийсь кінець, Д. спакував свої речі у валізу, накинув на себе кашне, глянув востаннє на термометр, плюнув і пішов з дому.

Грошей у нього не було. За час, коли він заробляв пророкуванням термометра, Д. зовсім відвик працювати і не знав, що йому тепер робити.

Він пішов у парк, перев’язав валізу кашне, підвісив на сучок, щоб ніхто не вкрав, і попрямував без цілі в центр міста, сподіваючись, що доля згадає про нього.