Менандр
Полюбовний суд (уривок)
Переклад І. Франка
ДІЯ ПЕРША
ЯВА ДРУГА
Дав, раб-пастух, знайшов дитину й передав її на виховання своєму приятелеві — рабові-вугляреві Сіріскові, але речі, знайдені разом з дитиною, залишив собі. Вугляр Сіріск вимагає у Дава ці речі, але Дав відмовляється віддати їх йому.
Сіріск
Зрікаєшся своїх ти обов’язків!
Дав
Без позовів не житиме нещасний цей.
Сіріск
Не слід тобі чуже добро ховати.
Звернутися до когось треба нам,
Щоб третій той розплутав нашу справу.
Дав
Погоджуюсь. Судитимемось ми.
Сіріск
Але стривай; хто нас як слід розсудить?
Дав
Хто буде він — однаково мені.
Я правий в цім. Хіба перед тобою,
Кажу тобі, я поступався чимсь?
Сіріск (указуючи на Смікріна)
Хай за суддю оця людина буде!
Дав
На добрий час!
Сіріск
Голубчику, тебе
Благаємо: нам приділи хоч трохи
Часу, задля богів…
Смікрін
Навіщо це?
Сіріск
Про справу ми одну засперечались…
Смікрін
Яке мені до цього діло?
Сіріск
Ми
Шукаємо собі суддю такого
У справі цій, щоб справедливий був.
Коли тобі ніщо не заважає,
То розсуди вже нас!
Смікрін
Щоб ви отут
Загинули! Закуталися в шкури
І з позвами своїми йдуть сюди!
Сіріск
А все ж таки… Збагнути нашу справу —
Недовга річ. Не відмовляй у цім,
Шановний, нам. Задля богів, благаю.
Ти не жени нас геть. Хоч що було,
Перемогти повинна справедливість,
І хоч кому цей жереб припаде,
Хай дбає він за це. Така вже доля
Загальна всім у нашому житті.
Дав
Надибав я на справжнього промовця.
Проте хіба я поступався чимсь?
Смікрін
Скажи мені, чи ждатимете, поки
Я присуджу свій вирок вам?
Сіріск
Авжеж!
Ось ти мовчав, кажи тепер ти перший.
Смікрін
Щоб слухати, немає перешкод.
Дав
Почну своє оповідання трохи
Раніш, а не про цього тільки лиш
(указуючи на Сіріска),
Щоб зрозумів, як сталося це діло.
В густім гаю тут поблизу них місць
Я пас. Було ж днів тому вже тридцять.
Тоді якраз був сам я і знайшов
Дитину там, ще зовсім немовлятко,
Було на нім намисто й дещо там.
Сіріск
Ось саме це до всього спричинилось.
Дав
Він не дає мені розповісти.
Смікрін
Базікати коли не перестанеш,
Дрючком оцим тебе я чухрону.
Дав
За діло це!
Смікрін
Оповідай, що далі!
Дав
Кажу, що взяв ці речі та пішов
Додому з тим, щоб знайдену дитину,
Немов свою, я виховати міг.
Я вирішив тоді таке, а потім
Вночі, як це буває з кожним з нас,
Почав про все роздумувати більше.
Чого мені обтяжуватись так —
Якусь чужу дитину годувати?
Де грошей я на витрати візьму?
А ранком знов почав пасти й гадати.
Тут він прийшов туди, а він — вугляр,
Тому хотів колод накорчувати.
Здружилися ми з ним іще раніш
І почали балакати про всяке.
Побачивши, що все понурий я,
Питає він: що сталося з тобою,
Чи можу я тобі допомогти?
Я розповів, як ця стояла справа,
Як я знайшов дитину ту й приніс.
Одразу він почав мене благати,
Насамперед, аж не діждав кінця:
«Віддай мені, Даосе, цю дитину! —
Так він казав, іще додаючи: —
Нехай тобі з цим випаде на долю
Якесь добро. Щасливий будеш ти
І вільний теж. Адже, — казав, — у мене
Дружина є, якої син помер
Недавно ще». Це він казав за жінку,
Що держить там дитину на руках.
