Читать онлайн «Соломія Крушельницька»

Ігор Коляда

Соломія Крушельницька

Присвячую філологу, історику, політологу, двічі доктору і двічі професору, моєму науковому керівникові, що слугував взірцем людяності, порядності, моральності, професіоналізму, – Ігореві Антоновичу Хижняку.

«Моя національність усім відома: я її ніколи не змінювала і ніколи й ніде не зміню, хоч підлесливість та видавання себе кимось іншим іноді приносить користь».

Соломія Крушельницька

© І. А. Коляда, 2019

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2009

Розділ перший

«Фіаско, маестро Пуччині!» Найпрекрасніша і найчарівніша Баттерфляй

Цих двох митців об’єднував один світ, світ – музики і театру, якому вони були віддані і який приніс їм славу.

Галина Тихобаєва

1904 рік. Джакомо Пуччині, видатний італійський композитор, улюбленець публіки і нації, перебуває на вершині слави. Написані ним опери – «Манон Леско», «Богема», «Тоска» – з великим успіхом ідуть у театрах Італії та інших країнах Європи. Йому сорок один рік, він – зрілий митець у розквіті фізичних та інтелектуальних сил, сповнений творчої енергії.

Пошуки нового сюжету, як зазначає В.  Врублевська, були для композитора дуже важливим і часто болісним періодом в його творчості.

Лондон. Прем’єра «Тоски». Він відвідує один із лондонських театрів. Йде вистава «Мадам Баттерфляй» – п’єса Давида Беласко. І хоча вона йшла англійською мовою і маестро не зрозумів жодного слова, Пуччині захопився нею. У його душі спалахує святий вогонь творчості. Імпресаріо композитора та близький приятель Джуліо Рікорді у вересні 1901 року отримав дозвіл у Беласко на оперну переробку його п’єси. До написання лібрето приступили Луїджі Ілліка і Джакоза, запрошені композитором після вдалої співпраці над «Тоскою». Він працює над оперою з вересня 1901-го до грудня 1903 р. , які були досить складними у його житті.

Нічна автомобільна аварія. У машині – син і дружина. Для рідних усе обійшлося. А він отримує перелом стегна. Прикутий до ліжка, він продовжував творити оперу з одержимістю закоханого, з упевненістю майстра. Він вважав, що створив оперу, яка має стати його найкращим твором: «Я писав її під впливом таких емоцій… Ніколи не мав задоволення від прослуховування власних творів, за винятком хіба що останнього акту «Богеми». Цю ж оперу слухаю завжди усю – з великою приємністю і зацікавленням. Я переконаний, що написав найбільш сучасну з моїх опер».

У першій редакції опера складалася з прологу, в котрім відбувалася церемонія шлюбу Баттерфляй з капітаном Пінкертоном, і однієї дії, де, власне, розкривалися перипетії драми. Такий варіант був дуже коротким і недостатнім для цілого вечірнього спектаклю. Думка про доповнення його твору якоюсь іншою оперою або балетом була для Пуччині неприпустимою. Отож він вирішує розширити оперу до трьох дій, з яких друга відбувалася в американському консульстві. Пізніше композитор об’єднав другу і третю дії, друга була поділена на два акти оркестровим інтермецо. Уже тоді, як зазначає Галина Тихобаєва, друзі говорили Пуччині, що друга дія перевантажена, і опера видається розтягнутою. Але композитор не звертав на це уваги. Він був зачарований маленькою японочкою, екзотичним тлом твору, можливістю створити щось нове, незвичайне. Адже Пуччині, як зазначали дослідники його творчості, був сильнішим у творенні драми настроїв, почуттів, ніж у ліпленні характерів. «У мене більше серця, ніж фантазії», – зізнавався він.