Нескінченність не для слабаків.
Книга про менеджерів, які хакнули систему держуправління
© Ю. Ю. Голик, 2019
© В. М. Верховень, переклад українською, 2020
© Р. В. Бачков, художнє оформлення, 2019
Замість переднього слова
Задум цієї книги зародився давно, але з’явилась вона завдяки наполегливості її співавтора – Андрія Чернікова. За родом своєї діяльності він усі чотири роки спостерігав за нашою роботою в Дніпропетровській облдержадміністрації. Багато чого з того, що ми втілили у життя, він бачив на власні очі, й під час процесу спілкувався і з Валентином Резніченком, і зі мною, і з членами нашої Команди (звісно, я знаю, що за нормами правопису це слово пишеться з маленької літери, але тут пишу з великої – вона того варта), і з архітекторами, і з багатьома іншими людьми, з ким ми, за його визнанням, зробили «over дохріна» (цитую дослівно) і точно більше, ніж будь-хто ще з ОДА в країні за всю історію їх існування.
Я певен, що поділитися своїм досвідом мусить кожен, хто взяв участь у державному управлінні, досяг помітних успіхів і здатен складати з літер слова, зі слів – речення, а з речень – тексти. Ми всі хочемо, щоб наша країна змінювалася, прогресувала і розвивалася. Підручників на цю тему не існує. Пророків теж. Але необхідно і важливо систематизувати набутий досвід і зробити його доступним для всіх.
Рік тому, коли ми (вже вкотре) офіґіли від тупості існуючої в держуправлінні бюрократії (поставши перед якоюсь проблемою, яку врешті розв’язали в законний спосіб і в належні терміни), я на одній із нарад пожартував: коли ми підемо з ОДА, я неодмінно напишу книжку про наше перебування в ній.
Зі сміхом обговорюючи, що це має бути книга, яка розкриватиме чимало прихованого від очей, ми всі разом дійшли висновку: писати й справді треба.
По-перше, це пам’ять про роботу нашої Команди в ОДА. По-друге, наш, без зайвої скромності, успішний досвід необхідно доносити до всіх, кому він може бути цікавий. А по-третє, мене останнім часом почали частенько запрошувати на виступи перед різними аудиторіями, де я розповідав про нашу роботу. І, судячи з реакції різних слухачів, їм принаймні не було нудно сидіти в залі. Кілька разів ми навіть записали мої виступи завдяки нашим друзям з «Інформатора» (informator. ua, Олю, дякую від усієї душі!) й виклали їх у вільний доступ.По суті, мені залишалося просто перенести на папір усе, що я говорив на таких виступах, але вже не обмежуючи себе таймінґом. Утім, саме у цьому й полягала проблема – банально бракувало часу.
Ось тоді й надійшло СМС від Андрія: «Напишімо книгу від твого імені про вас в ОДА. Я перечитав багато чого з того, що про вас уже написано, – це вартує книги. Я розумію, що ти ніколи подібного не робив, тому давай так: розіб’ємо все на окремі теми, ти надиктуєш на диктофон, я розшифрую, скомпоную в текст і надішлю тобі. А ти вже сам відшліфуєш те, що вийшло».
Так ми й зробили. У результаті вийшла не моя книга в чистому вигляді, а розбита за темами й напрямками розповідь про те, що і як ми зробили, доповнена текстами з моїх блоґів для site. ua (і не тільки) у 2015–2019 роках.