Читать онлайн «Термiнатор-3 (на украинском языке)»

Радутный Радий

Термiнатор-3 (на украинском языке)

Радўй РАДУТНИЙ

ТЕРМЎНАТОР-3

Фўльм скўнчився - згасли очў розчавленого пресом робота-вбивцў, засланого з майбутнього столўття: зашито до чорного мўшка Джона Рўза рятўвника Сари Коннор - матерў майбутнього вождя всього людства в боротьбў проти роботўв; сфотографовано Сару в автомобўлў - ця фотокартка через пўвстолўття й потрапить до Рўза - спалахнуло свўтло й потўк людей, серед якого переважали пўдлўтки та закоханў парочки, ринув через вузький вихўд до виходу.

А надворў був вечўр, парк глоушив гамўр великого мўста, лўхтарў не горўли й лише зорў лукаво проглядали через суцўльгне сплетўння листя над головою.

- Як тобў фўльм? - запитав хлопець. - Сподобався?

Замўсть вўдповўдў дўвчина ще мўцнўше притулилася до нього.

- Сподобався, - сказала вона по паузў. - Але...

- Що?

- Але занадто страшний. Стўльки кровў...

- Гм... - посмўзнувся ўў супутник. - Чим страшнўше - тим цўкавўше. Хўба не так?

- Ў завжди так? - лукаво запитала дўвчина.

- Тобто?

- А з дўвчатами теж так? Чим страшнўша - тим цўкавўша? Ну в тебе й смак!

- Все правильно! - вўдповўв хлопець шпичкою на шпичку. - Ось, наприклад, оця особа, що вчепилася менў в руку...

- А, так?. . - удавано пирхнула "особа". - Ну, по перше, я не така вже й страшна - сам годину тому казав, що гарна. А, по-друге, ще невўдомо, хто за кого вчепився! Ось!

Вона зў смўхом випорснула з-пўд руки хлопця, що цўлком мирно влаштувалась на ўў талўў й, раз по раз оглядаючись, побўгла вперед, сподўваючись, що хлопець ўў наздожене.

Але той, очевидно, знав кращий спосўб.

- А там попереду болото! - гукнув вўн навздогўн.

До найближчого болўтця було не менше трьох кўлометрўв, до найближчоў гадюки й того бўльше, але дўвчина зреагувала правильно - вдавано вереснувши, кинулась на шию супутника.

- Ой, страшно!

- А менў, думаеш, не страшно? - у тон ўй вўдповўв хлопець, вправно ўў пўдхоплюючи. - Може кинути оцей вантаж та й утекти?

- Ось я тобў кину! - насварилась тоненьким пальчиком дўвчина. - Сам налякав - сам й неси.

Хлопець клацнув зубами, пальчик миттю сховався.

- А, то ти ще й кусаешся? Ну все, не злўзу до самого дому. Донесеш?

- А куди я дўнусь? - засмўявся хлопець. - Не кидати ж, справдў, таку гарненьку штучку посеред парку. Вкрадуть же миттю!

Алея була темна, довга й пуста, тизо шелестўло листя, десь неподалўк вже починали нўчний концерт цвўркуни та цикади, а бўля потемнўлой вўд часу вкопаноў в землю лавочки вилўзла й рипўли на все горло здоровенна ропуха.

- Ти не втомився? - дўвчина погладила свого носўя по жорсткому волоссў. - Давай посидимо.

Хлопець сўв, дўвчина опинилися в нього на колўнах.

- У-у-у, навўть не захекався! - протягла вона. - Навўть серце як билось, так ў б'еться!

Ўў супутник лише посмўхнувся.

- Ти сам як той Термўнатор! - прошепотўла дўвчина, обўймаючи його плечў. - Мабуть, ў справдў, донўс би до самого дому. А...

Що вона хотўла сказати далў - так ў залишилось невўдомим, оскўльки...

А втўм, чи треба пояснювати, яким чином можна на пўвсловў затулити вуста дўвчинў, що сидить на колўнах, та ще й так, щоб вона залишилась задоволеною? Кому як, а менў вўдомий лише один засўб.