Читать онлайн «Чарівник смарагдового міста»
Автор Александр Волков
Annotation
Повісті-казки відомого російського письменника про незвичайні пригоди дівчинки Еллі та її друзів, про добро, яке перемагає зло.
Олександр Волков
БУРЕВІЙ
ШЛЯХ ІЗ ЖОВТОЇ ЦЕГЛИ
ЕЛЛІ У ДИВОВИЖНІЙ КРАЇНІ ЖУВАНІВ
СТРАШИЛО
ВРЯТУВАННЯ ЗАЛІЗНОГО ДРОВОРУБА
ЕЛЛІ В ПОЛОНІ У ЛЮДОЖЕРА
ЗУСТРІЧ З ПОЛОХЛИВИМ ЛЕВОМ
ШАБЛЕЗУБІ ТИГРИ
ПЕРЕПРАВА ЧЕРЕЗ РІЧКУ
ПІДСТУПНЕ МАКОВЕ ПОЛЕ
НА КОГО СХОЖИЙ ГУДВІН?
ВЕЛИКИЙ І ЖАХЛИВИЙ
СМАРАГДОВЕ МІСТО
НЕЗВИЧАЙНІ ПЕРЕВТІЛЕННЯ ЧАРІВНИКА ГУДВІНА
ОСТАННЄ ЧАКЛУНСТВО БАСТІНДИ
ПЕРЕМОГА
ЯК ПОВЕРНУЛИСЯ ДО ЖИТТЯ СТРАШИЛО І ЗАЛІЗНИЙ ДРОВОРУБ
ПОВЕРНЕННЯ ДО СМАРАГДОВОГО МІСТА
ВИКРИТТЯ ВЕЛИКОГО І ЖАХЛИВОГО
ІСТОРІЯ ГУДВІНА
ЗДІЙСНЕННЯ БАЖАНЬ
ЧУДОВЕ МИСТЕЦТВО ВЕЛИКОГО ОБМАНЩИКА
ЗНОВУ В ДОРОГУ
ПОВІНЬ
ЛЕВ СТАЄ ЦАРЕМ ЗВІРІВ
СТЕЛЛА, ВІЧНО ЮНА ЧАРІВНИЦЯ РОЖЕВОЇ КРАЇНИ
ЗАКІНЧЕННЯ
ЧАРІВНИК СМАРАГДОВОГО МІСТА
БУРЕВІЙ
еред широкого канзаського степу жила дівчинка Еллі. Її батько, фермер Джон, цілий день працював у полі, а мама Анна клопоталась по господарству.
Жили вони у невеличкому фургоні, який зняли з коліс і поставили на землю. Умебльований будиночок був бідно: залізна грубка, шафа, стіл, три стільці та двоє ліжок. Поряд з будиночком біля самих дверей було викопано «буревійний погріб». У погребі сім'я ховалась під час бурі.
Степові буревії не раз перекидали благеньке житло фермера Джона. Але Джон не журився: коли вщухав вітер, він піднімав будиночок, грубка і ліжка ставали на свої місця. Еллі збирала з підлоги олив'яні тарілки й кухлі — і все набирало попереднього вигляду до нового буревію.
До самого обрію велетенською рівною скатертиною слався степ. Де-не-де виднілися такі ж бідні будиночки, як і будиночок Джона. Навколо них були ниви, де фермери сіяли пшеницю й кукурудзу.
Еллі добре знала всіх сусідів на три милі навкруги. На заході проживав дядько Роберт з синами Бобом і Діком. У будиночку на півночі жив старий Рольф. Він майстрував дітям чудові вітряні млини.
Широкий степ не здавався Еллі похмурим: адже це була її батьківщина. Еллі не знала ніяких інших країв. Гори й ліси вона бачила лише на малюнках, і вони не приваблювали її, можливо, тому, що в дешевих Елліних книжечках вони були намальовані погано.
Коли Еллі нудьгувала, вона кликала веселого песика Тотошка і вирушала провідати Діка і Боба або йшла до дідуся Рольфа, від якого ніколи не поверталась без саморобної іграшки.
Тотошко, погавкуючи, стрибав поряд, ганявся за граками і був безмежно задоволений собою та своєю маленькою господинею. У Тотошка була чорна шерсть, гостренькі вуха і маленькі блискучі оченята. Тотошко ніколи не сумував і міг гратися з дівчинкою цілий день.
А турбот у Еллі було чимало. Вона допомагала мамі по господарству, а тато вчив її читати, писати і рахувати, бо школа була далеко, а дівчинка була ще досить мала, щоб ходити туди щодня.
