Читать онлайн «Сильне ім'я Надія»

Н. В. Савченко

СИЛЬНОЕ ИМЯ НАДЕЖДА!

(отрывок)

Я роскажу тобi, як другу…

Та не знаю, чи встигну розказать.

Я напишу тобi, як другу…

Може, ти це встигнеш прочитать.

Уважаемые читатели, простите, что не высоким Стилем написана книжка, но «из песни слов не выкинешь»… Писала простым, разговорным языком.

Надежда Савченко

Зміст

Війна — 17

Полон — 29

Викрадення — 53

В’язниця — 75

Голоду в’язниці та поза нею — 125

Сильне ім’я Надія — 167

Довга дорога до неба… Армія. Початок — 183

Школа ВДВ. Слава ВДВ! — 201

Ірак — 211

Списаний льотчик… «недольотчик». Харківський університет повітряних сил — 253

«Не знаючи броду, не лізь у воду». Гниле болото Броди — 267

Майдан — 279

Крим. АТО — початок — 293

Рикошет — 307

Листи до українців із російської в’язниці — 315

Живі листи до сестри із в’язниці — 322

Листц на передову — 324

Предмова

І одна в полі воїн…

Шановні читачі, ця книга — різна… Іноді вражаюча, іноді — шокуюча. Читаючи її, хочеться і плакати, і сміятися. Однак головна її прикмета — вона до щему, до болю в скронях ЧЕСНА! Як і сама Надія — така ж відкрита, мужня та незламна.

І ви отримаєте змогу побачити очима автора книги — воїна, льотчиці, народного депутата та Героя України Надії Савченко — і відвертості про «систему», і щирості про бардак у військовому господарстві, побачите й гострі слівця, які є проявом емоцій щирої людини, і розвіювання міфів про наші миротворчі місії.

Але жодна людина, яка триматиме цю книгу, не зможе закинути авторові обвинувачення у нечесності або спробі хоча б якось прикрасити дійсність.

Усі слова Надії — ніби оголений нерв, як перевірка на мужність і готовність дивитися правді у вічі для всього нашого суспільства. І нехай вона місцями буде відверто шокуючою і навіть болючою. Читайте, ковтаючи сльози (як це робила я!) і усвідомлюючи правду… Адже саме так, через усвідомлення правди суспільством і відбувається катарсис, очищення… Хтось скаже: «А як же брутальність?» Та це ж війна, панове! А туди в білих рукавичках не ходять. Справжні воїни не вирізняються ні манерністю, ні вживанням поетичної лексики… Однак ми маємо надію на краще майбутнє лише завдяки таким воїнам світла та захисникам здобутків Революції Гідності, як Надія.

Я мала щастя прочитати цю книгу однією з перших, після Віри — Надіної сестри та ще декількох осіб, що її набирали з рукопису. Вона видана мовою оригіналу та у близькому кожному розмовному стилі, без будь-яких філологічно-стилістичних «прикрас». Ми, редактори, не вносили змін до тексту, зберігаючи авторську манеру викладення думок, адже своїми втручаннями мали ризик позбавити ці написані у російській в’язниці рядки головного — відчуття реальності пережитого. Та і Надія  на цьому наполягала, — хіба хтось може перед нею встояти? А тепер її будете читати й ви.

Читайте її, мужні чоловіки, ті, хто зі зброєю у руках боронять Вітчизну. Ви знайдете там ще більше мужності та відваги…

Читайте її, тендітні дівчата, розумниці, мамині доні, котрі волонтерськими добрими справами щоденно роблять щось для своєї країни — ви знайдете там підтримку і розуміння…