Читать онлайн «Як я був колись белетристом»

ЯК Я БУВ КОЛИСЬ БЕЛЕТРИСТОМ С о р о к л і т т о м у в ф е л ь є т о н а х львівського « Д і л а » за 1885 рік (ч. 6 6 — 8 ) б у л о надруковане моє оповідання « Б е х - а л ь - Д ж у г у р » , написане на початку т о г о року, в місяці л ю т і м . Н о м е р и газет з цим оповіданням одержав я кілька років пізніше і навіть докладних відомостей п р о те, щ о і д е надрукувалося, д о в г о не мав, а л е мені д о с и т ь б у л о , щ о мої перші оповідання, надіслані під весну т о г о р о к у Ів. Сем. Н е ч у ю - Л е в и ц ь к о м у , б у л и пере­ дані ним д о Л ь в о в а д л я надрукування,— значить, б у л и признані вартими друку. П о в і д о м л я ю ч и м е н е п р о це, покійний Іван Семенович написав, щ о в Х е р с о н і ладить­ ся л і т е р а т у р н и й збірник, і дав мені адресу пок. Дмитра Васильовича Маркевича, щ о , с л у ж а ч и тоді в Херсоні, б у в одним з ініціаторів збірника (чи головним-таки за­ ч и н а т е л е м ц ь о г о д і л а ) , щ о б я надіслав й о м у щ о с ь д о д р у к у . Я послав й о м у оповідання «Бідна дівчина», на­ писане л і т о м т о г о ж таки 1885 року, і М а р к о в и ч в с к о - рості повідомив мене, щ о оповідання ц е прийнято д о збірника « С т е п » і п і ш л о в ж е д о цензури. Т а к и й у с п і х піддав мені віри, щ о белетристика — ц е м о є п о к л и к а н ­ ня, та сфера, в котрій я м о ж у п о с л у ж и т и н а ц і о н а л ь н о ­ м у у к р а ї н с ь к о м у ж и т т ю . М е н і здавалось, щ о я знайшов с е б е як письменник і м о я д о р о г а стелиться п е р е д о м н о ю ясно і виразисто. Ц е б у в великий м о м е н т в м о ї м житті. М е н і тоді скін­ ч и л о с ь дев'ятнадцять літ, і я б у в у останнім к л а с і гім­ назії. Батько — педагог за п р о ф е с і є ю і п о к л и к а н н я м — у м и с н о віддав м е н е д о ш к о л и пізно, д о к л а с у значно н и ж ч о г о , н і ж м о ї м о ж л и в о с т і , аби я н е мав т р у д н о щ і в в науці; і вона справді н е завдавала мені труда, х о ч я вважався кращим у ч н е м не т і л ь к и свого класу, а л е й ц і л о ї гімназії. Я мав багато в і л ь н о г о часу, і, ставши б і б ­ л і о т е к а р е м великої і гарної гімназійної б і б л і о т е к и (вона о б с л у г о в у в а л а с я самими гімназистами, під н о м і н а л ь ­ н и м наглядом о ф і ц і й н о г о б і б л і о т е к а р я ) , я, м о ж н а сказа­ ти — плавав у к н и ж н о м у м о р і і впивався ним. П и с ь м е н -  7 ство, літературна праця ввижались мені найкращим національні почуття й р о б и л о їх осередком м о ї х д у м та у д і л о м на землі, а загострене національне почуття і емоцій. Мета, зміст і щастя життя у я в л я л и с я мені в тім, к у л ь т громадського обов'язку, прищеплений батьками, щ о б п о с л у ж и т и н а ц і о н а л ь н о м у у к р а ї н с ь к о м у відро­ в сумі з р о б и л и для мене свого р о д у завданням життя — д ж е н н ю .