Читать онлайн «Провина»

Шановний читачу!

Спасибі, що придбали цю книгу.

Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.

Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!

1

Вона ніколи не згадає їхніх надірваних голосів, що викрикують фрази, починаючи з «Я тебе кохаю…» і «Я тебе ненавиджу…», несподіваного, наче вивих, «Ні-це-сталося-зі-мною-цього-не-може-бути!», відчуття польоту, коли автівка, мов ракета на старті, злітає з дороги, жахливого видовища висвітленого фарами крутого схилу, його рук, що міцно притискають її долоні до керма, оглушливого грому зіткнення, вибуху подушки безпеки прямо їй у лице, обертання всесвіту, миттєвого згасання фар, доленосної скелі й удару головою, що вирубив її, що очистив її від страждань, що зробив її новою.

Стара версія Джейн померла, версії Девіда померли всі. Нова Джейн – продукт нічного божевілля й трагедії на темній дорозі – не знала нічого аж до тієї хвилини, коли чотири дні по тому не прийшла до тями на лікарняному ліжку, не пам’ятаючи геть нічого: ні власного імені, ні лиця матері, ні аварії, через яку тут опинилася, геть нічого зі свого попереднього сімнадцятирічного життя. Потроху деякі спогади почали до неї повертатися: дні народження, коли вона була ще дитиною, дотик губ до свіжого святкового пирога; міцний аромат диму дідусевої люльки, до якого так пасував запах його твідового піджака зі шкіряними накладками на ліктях; мамине улюблене лавандове мило; нотатник, який одного літа вона повністю списала коротенькими дурнуватими пригодницькими історіями, що їх, пишаючись собою, згодом зачитувала татусеві; обличчя вчителів; усмішка бібліотекарки, яка видавала їй наліпки за виконання програми читання під час канікул; відчуття своєї руки в татусевій великій долоні; обличчя та сміх друзів, коли вони всі були ще дітьми.