Читать онлайн «Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько»
Автор Эно Рауд
Ено Рауд
Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько
КНИГА ПЕРША
ЗНАЙОМСТВО БІЛЯ КІОСКА З МОРОЗИВОМ
Якось цілком випадково стрілися троє дивних чоловічків — Мохобородько, Півчеревичок і Муфтик. Вони були такі маленькі на зріст, що видалися морозивниці хлопчиками-мізинчиками, і вона здивовано втупилася в них. Мохобородько мав бороду з м’якенького моху, в якій розкошували червоні торішні брусниці, у Півчеревичка взуття було без носків — щоб вільно ворушити пальцями. А Муфтик замість звичайного вбрання носив велику муфту, з котрої визирали тільки голова й ступні.
Вони ласували морозивом і з цікавістю роздивлялися один одного.
— Перепрошую, — мовив урешті Муфтик. — Я, звісно, можу помилятися, але мені здається, в нас є щось спільне.
— І я так гадаю, — кивнув Півчеревичок.
Мохобородько вирвав із бороди кілька брусничок і запропонував новим знайомим.
— З морозивом смакує кисленьке, — пригощав він.
— Якщо для вас не буде обтяжливо, давайте ще якось зустрінемося, — сказав Муфтик. — Зваримо какао і погомонимо.
— Оце було б чудово! — вигукнув Півчеревичок. — Я охоче запросив би вас до себе в гості, але в мене взагалі немає домівки. Ще малим я подався у мандри по світу.
— Як і я, — підхопив Мохобородько.
— Надзвичайний збіг! — здивувався Муфтик. — І зі мною точнісінько те саме. Отже, всі ми — вічні мандрівники!
Він кинув обгортку з морозива у смітник і дзизкнув блискавкою муфти.
— Чи вам не здається, що нам варто об’єднатися? — запитав Півчеревичок. — Подорожувати гуртом веселіше…
— Атож! — радісно погодився Мохобородько.
— Просто блискуча ідея! — просіяв Муфтик. — Навдивовижу блискуча ідея!
— Одне слово, вирішили, — ствердив Півчеревичок. — Тільки, перш ніж ми об’єднаємося, може, візьмемо ще морозива?
Пристали на це, і кожен купив собі ще порцію.
Потім Муфтик сказав:
— Між іншим, у мене є автомобіль.
Якщо ви не проти, далі ми поїдемо.— О-о! — зрадів Мохобородько. — Хто ж відмовиться од такого!
— Згода, згода, — додав Півчеревичок. — Адже машиною так зручно!
— Та чи помістимося втрьох? — занепокоївся Мохобородько.
— Це фургон, — заспокоїв Муфтик, — там просторо.
Півчеревичок весело підсвиснув.
— Згодиться, — кинув він.
— Чудово, — полегшено зітхнув Мохобородько. — Врешті, як у прислів’ї мовиться, для хороших овечок і однієї кошари вистачить.
— А де ж твій будинок на колесах? — запитав Півчеревичок у Муфтика.
— Біля головпошти, — відповів той. — Я там вкину дві дюжини листів.
— Дві дюжини? — здивувався Мохобородько. — Як багато в тебе друзів!
— Ох ні, навпаки, — усміхнувся Муфтик трохи ніяково. — Я не пишу нікому, тільки собі.
— Сам собі надсилаєш листи! — аж підскочив Півчеревичок.
— Річ у тому, що мені дуже подобається листуватися, — пояснив Муфтик, — а от друзів не маю, я такий самотній. Ось і вирішив писати сам собі. До речі, я шлю листи «до запиту». В одному місті вкидаю, а в іншому отримую свою кореспонденцію.
— Вельми своєрідний спосіб листування, — зауважив Мохобородько.
— Справді, дотепно придумано, — погодився Півчеревичок. — Може, візьмемо ще морозива?
— Авжеж, — підтримав Мохобородько.
