Читать онлайн «Гончие Бафута»

Річка Кросс торує свій шлях, спускаючись із Камерунських гір, аж доки не розіллється, не заблискотить у велетенських лісових хащах довкола Мамфе. У горах вона жваво жебонить, шумує порогами й водоспадами, а діставшись лісу, вгамовується і статечно плине своїм кам’янистим річищем. Її тиха течія наносить упоперек річки наплавини чистого білого піску й вимиває з берегів мул, через що голе коріння дерев, які ростуть покрай води, здається купою переплутаних звивистих восьминожих мацаків. Річка велично тече далі, її каламутні води аж кишать бегемотами й крокодилами, а над водою в теплому повітрі шугають за комахами блакитно-помаранчево-білі ластівки.

Перед Мамфе річка ледь пришвидшує свій біг, протискаючись між двома високими кручами. Вода відшліфувала їх, а вершини, з яких пошарпаним покривалом звисає чагарник, поросли лісом. Річка вихоплюється з вузької ущелини й, вируючи, впадає до просторої овальної водойми. Трохи далі, з такої самісінької ущелини, до цієї самої водойми вливається ще одна річка; їхні води зустрічаються й, перемішуючись, звиваються в клубок крихітних бистрин, коловертей і брижів, щоб далі плинути одним потоком, лишивши посеред ріки наслідок свого злиття – величезний пагорб лискучого білого піску, поцяткованого відбитками ніг бегемотів, помережаного ланцюжками пташиних слідів. Біля цього піщаного острівця ліс на березі поступається місцем невеличкій луці, що оточує селище Мамфе, і саме тут, на узліссі, над спокійними каламутними водами річки, ми вирішили розташувати наш головний табір.

Щоб підготувати місце для табору, довелося два дні рубати дерева й розчищати місцевість, а третього дня ми зі Смітом стояли край луки й дивилися, як три десятки африканців у поті чола, галасуючи, волочили велике полотнище: здавалося, на недавно зритому червоноземі розляглася велетенська китова туша, коричнева й зморщена.

Тепер ми мали прихисток, але, щоб підготуватися до ловлі звірів, ще тиждень довелося добряче потрудитися. Треба було змайструвати багато кліток, викопати ставки, розпитати старійшин із сусідніх селищ і розказати їм, які тварини нам потрібні, запастися їжею і переробити ще силу-силенну всяких справ. Нарешті, коли в таборі все було впорядковано, ми вирішили, що час братися до справжнього діла. Ще раніше ми домовилися, що Сміт лишиться в Мамфе пильнувати головний табір і з допомогою тутешніх мешканців визбирувати тварин у лісі, а я тим часом мав вирушити в глиб країни, у гори, де ліси поступаються місцем широким трав’янистим лукам. У цьому гірському світі з його незвичайною рослинністю й прохолоднішим кліматом мала б трапитися зовсім інша фауна, ніж у парких лісах.