Мірек Боднар

Поезія Мірека Боднара нагадує чорну шовковицю: вона має запах, колір і форму. Від неї залишається слід на язику. Зовні шовковиця виглядає, як малина, але насправді м'ясиста всередині. Мірек Боднар – поет-подорожник. Він по-бітницьки багато і яскраво мандрує (містами, ландшафтами, жіночими тілами), але, що важливіше, його поезію можна прикладати до душевних ран. Вони від цього не заживуть (бо во...

Тексти Мірека Боднара - це такий собі "disorder" у масштабі одного життя, в одній квартирі, , в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки, яку йому подають в барі, коли він сидить і вкотре напивається. Але ще більше - інстинктів самознищення і самозбереження. І ще невідомо, який з них двох для нього важливіший. І якби всі його жінки (яких насправді не так у...

дивні речі творяться у цьому світі. інтроверт набагато більше може сказати своїм мовчанням, ніж логорейний екстраверт, який в жаху від світу не замовкає ніколи. інтроверт-екстраверт. круть-верть. заюзані інь-янь. зализані чоловік-жінка. мірекові боднареві потрібно було поїхати до львова. мірекові боднареві потрібно було втратити львів, за яким він поїхав. міреки боднарі не приживаються у львові. х...

Тексти Мірека Боднара – чи не єдине для мене виправдання живого журналу. Коли інші викладають уже готові, сяк-так відшліфовані речі, то Мірек там-таки їх пише, і це незлецьки у нього виходить. Його письмо нагадує Бистрицю або якусь іншу річку, яка тече лише тому, що не може не текти. У ній багато всілякого сміття: пластикові пляшки, використані презервативи, діряві черевики, обгризені кістки і зов...

Варто було писати саме так, варто було так довго чекати на саме такий текст. Варто було чекати на появу поета, який має однакові шанси на визнання й невизнання. Про що я подумав, читаючи Мірека Боднара: це вірші, яких я ще не читав, яких я так довго чекав. Пил доріг, аморфність матерії, непослідовність і алогізм – завдяки простим засобам поетові вдалося відчинити двері до поетичного мислення, прив...

Те, що написав Мірек, не потребує вихваляння. Ці вірші промовляють самі за себе. Це поза молитви. Не знаю, за кого він молиться, не знаю, кому, але його молитви достойні того, щоб бути почутими. Коли людина поринає в розмову з самим собою - третій завжди буде зайвий. Тому читайте ці вірші, наче ви сюди зайшли, але скоро підете. Тоді отримаєте найбільшу насолоду, бо тут і театр, і кухня, і дискотек...

(...) У випадку М?рекової поез?ї ми маємо справу з якимось кл?н?чно - хрон?чно загостреним проявом хвороби, яку можна назвати ?л?ричним невтриманням?. Тобто, все вказує на те, що М?рек перетворився на мед?ума певної сили, яку люди називають по-р?зному - хтось ?божев?ллям?, хтось ?в?ковою забавкою?, хтось ?мистецтвом?. Р?ч, як завжди, в тому, що правда - посередин?. - поез?я - це завжди забавка, в...