Анагарика Говинда

Лама Анагарика Говинда (Эрнст Лотар Гоффманн, 1898-1985) родился в Саксонии. Изучать пали начал в первой половине 20-х гг., сперва на Капри, а затем в университете Неаполя. В декабре 1928 г. он отправился на Цейлон, где стал брахмачарьей в общине немецких монахов, основанной Ньянатилокой Махатхерой (первым немцем-бхиккху). Здесь он получил новое имя "Говинда", а в 1929 году во время путешествия в Бирму после принятия монашеских обетов в тхеравадинской сангхе, – имя "Анагарика" ("Бездомный странник"). Результатом интенсивного изучения пали стало признание Говинды знатоком палийской литературы и приглашение его на международную буддийскую конференцию в Дарджилинг, где произошла судьбоносная для него встреча с новым гуру, перевернувшая его взгляд на дхарму и пути ее осуществления: из убежденного последователя Тхеравады он преобразился в махаяниста, последователя Ваджраяны. На эту перемену в жизни Говинды повлиял Томо Геше Ринпоче, который был настоятелем ряда ваджраянских монастырей и занимал четвертый по величине ранг после Далай Ламы. Позже Говинда был ординирован в традиции тибетских школ Друпа-Кагью (гуру Аджо Репа Римпоче). Организатор нескольких буддийских институтов и неутомимый путешественник, лично знакомый с семьей Н.К.Рериха, с М.Ганди, Р.Тагором и А.Дэви-Неел, в своих многочисленных статьях и книгах А.Говинда впервые познакомил в популярной форме широкого западного читателя с сокровенными положениями учения Будды.Более подробная биография на украинском.Ернст Лотар Гоффман народився у Вальдгеймі (Німеччина). Батько - німець, мати - болівійка. Батько був доволі заможним власником сигаретної фабрики. Мати померла, коли сину було 3 роки. Під час служби в німецькій армії у часи Першої світової війни захворів в Італії на туберкульоз і був демобілізований. В процесі відновлення у санаторії досліджував філософію, психологію та археологію у Фрайбурзькому університеті. Він не завершив навчання, але поїхав жити у німецьку арт-колонію на острові Капрі в Італії як художник та поет. Навчався в Університеті Неаполя і Кальярі і брав участь в археологічних розвідках у Північній Африці. Проживав на Капрі у 1920-1928 рр. У цей час Гоффман знайомиться із працями німецького філософа Людвіга Клагеса, чия біоцентрична метафізика надихнула молодого мислителя та вплинула на його сприйняття буддизму. Вже у віці 16 років він досліджував філософію і завдяки Шопенгауеру знайомиться із буддизмом. Після порівняльного дослідження основних релігій, він приймає буддизм у віці 18 років. Вступає в Асоціацію за буддійське життя (Bund für buddhistisches Leben). На Капрі він практикував медитацію зі своїм американським другом-буддистом. У грудні 1928 року, Гоффман переїхав із Капрі на Шрі Ланку, де став послушником, прийнявши обітницю безшлюбності. Знайомиться із Н'янатілокою Тгерою, з яким на чолі згодом ініціює створення "Міжнародного буддійського союзу" (International Buddhist Union) у 1929 році. Метою організації було об'єднання усіх буддистів світу і поширення буддійського вчення за допомогою прикладу та участі практикуючих буддистів. Як секретар організації він мандрував до Бірми та Європи у пошуках підтримки. Хоч він приїхав на Шрі-Ланку, щоб стати буддійським монахом, був застережений від цього кроку Анаґарікою Дгармапалою. Причина проста - буддійському монаху дуже складно поєднати практику і мандрівки по світу. У квітні 1931 року Говінда відвідав всеіндійську буддійську конференцію у Даржлінзі як представник "Союзу". У Сіккімі він зустрівся із тибетським вчителем медитації школи Ґелуг Домо Геше Рінпоче (Лама Нгаванг Калцанг), який вразив його і змінив погляди на тибетський буддизм. З цього моменту він захоплюється цим напрямом буддизму, не перериваючи свого зв'язку із традицією Тгеравади. Лама Нгаванґ навчав медитації Ґовінду і контактував із ним до самої смерті. Під час їхньої експедиції до Тибету, Ґовінда та Лі Ґотамі зустрілися із Аджо Репа Рінпоче, який, згідно зі словами Ґовінди, прийняв їх до школи Каґ'ю. Дослідник Дональд Лопез однак піддає сумніву процес ініціації, яку нібито проходив Ґовінда. Швидш за все, це була не традиційна ініціація в певну школу. Ґовінда писав про це у "Основах тибетського містицизму" та "Шляху білих хмар", де розглядає ініціацію як процес позашкільний, що передбачає відкриття внутрішньої реальності і фундаментальну зміну у поглядах на життя Ґовінда залишається в Індії, де викладає німецьку та французьку в Університеті Рабіндраната Тагора у Сантінекані. Його втрата інтересу до "Міжнародного буддійського союзу" спричинила занепад цієї організації. У 1932 році мандрує в Тибет із Сіккіму, а в 1933 - із Ладаху. Літні місяці 1932-1934 рр. проводив час у медитаціях разом із Уппалаванною - буддійською монахинею та Ваппо - буддійським монахом. У листі від 1.9.1934 року пише, що він приїхав на Шрі-Ланку в компанії Рабіндраната Тагора для прочитання серії лекцій про тибетський буддизм. Це була частина кампанії на підтримку буддійського університету у Сарнаті. Інтересу ці лекції не викликали і це розчарувало Ґовінду, в якого закінчилися гроші. За рекомендацією Домо Геше Рінпоче Ґовінда засновує орден "Arya Maitreya Mandala" 14 жовтня 1933 року. 40 осіб вступило у нього. Ґовінда отримав ім'я Ананґаваджра Кхамсунг Ванґчук. У 1934 році, в Калькутті провів першу виставку своїх картин. Впродовж 1935-1945 рр. був генеральним секретарем Міжнародної буддійської університетської асоціації (International Buddhist University Association), в межах діяльності якої у м.Сарнат він читав лекції про буддійську філософію, історію, археологію тощо. У 1936 р. став викладачем Університету Патни, а також він гостював із лекціями в Аллахабадському, Лакновському та Бенареському університетах. Його лекції із буддійської психології були опубліковані у 1939 році як "Психологічна установка ранньої буддійської філософії", а також було видано ще одну книгу "Психо-космічний символізм буддійської ступи" у 1940. Як громадянин Британії німецького походження, його було інтерновано під час війни як особу із "анти-британськими симпатіями". Спершу його було інтерновано до Ахмеднабару, де зазнавав принижень з боку нацистів, оскільки відстоював антифашистські позиції. Згодом, разом із іншими інтернованими антифашистами був переселений до Дегра Дану. Н'янатілока та інші німецькі буддійські монахи із Шрі-Ланки також були інтерновані до Дегра Дану. У цьому таборі Ґовінда близько познайомився із Н'янапонікою і їхня дружба тривала до його смерті. У 1947 році одружується із Лі Ґотамі (справжнє ім'я - Ратті Петіт) із Бомбею, яка була його студенткою у Сантінекані у 1934 році. Ґовінда та Лі Ґотамі одягалися у тибетські ряси і були причетними до лінії Друґпа Каґ'ю. Подружжя жило у будинку, яке винаймали у письменника Вальтера Еванс-Вентца у Казар Деві, неподалік Алмори у північній Індії. Казар Деві знане у гіппівських колах як "Хребет диваків" (Crank's Ridge) було колонією артистів, письменників та духовних дослідників на зразок Ерла Бревстера, Альфреда Соренсена і Джона Блофельда. Ґовінду в його ашрамі відвідували поети-бітники Аллен Гінзберг та Гері Снайдер, ЛСД ґуру Тімоті Лірі та Ральф Метцнер, психіатр Р.Д.Леінг і тибетолог Роберт Турман. Бажаючих відвідати мислителя було так багато, що подружжя було змушене вивісити знаки, щоб позбутися небажаним гостей. Із Казар Деві подружжя відвідало Тибет наприкінці 40-х рр., де багато малювали, рисували та фотографували. Ці мандрівки було описано у "Шляху білих хмар". Під час експедиції до Цапарангу і Толінгу у Західний Тибет (1948—1949) профінансованої часописом "Illustrated Weekly of India", Ґовінда отримує посвяту у традиції Н'їнґма та Сак'я. Німець Ганс-Ульріх Рікер, який вступив до Ордену Мандали Ар'я Майтреї (Arya Maitreya Mandala Order), за вказівкою Ґовінди заснував Західне крило Ордену у Берліні. Ґовінда поїхав до Європи як представник тибетського буддизму на міжнародній релігійній конференції у Венеції. Також він відвідав Англію, Німеччину, Швейцарію, Австрію та Нідерланди. У 1965 році він провів лекційний тур у Німеччині, Франції та Швейцарії. У 1968—1969 рр. побував у США та Японії. У 1972—1973 та 1974—1976 було організовано світові тури. У 1977 р. востаннє відвідав Німеччину. Під час подорожей на Захід, Ґовінда заприятелював із швейцарським філософом Жаном Гебсером, Аланом Вотсом, Роберто Асанджолі та Луізою Рінсер. Через проблеми зі здоров'ям Ґовінда поселився на території затоки Сан Франциско, де про нього і його дружину дбали Алан Вотс та Судзукі Роші у Дзен Центрі. У Сан Франциско він започаткував відділення Ордену під назвою "Дім Дг'яни". У 1980 р. відвідав Індію востаннє і віддав свій дім в Алморі. Всупереч стану здоров'я до останнього залишався свідомим. Під час вечірньої дискусії 14.1.1985 року він відчув різкий біль у шиї, який поширився по тілу, ліг на правий бік і помер сміючись. Його прах було розміщено у Нірвана-Ступі, яка постала у 1997 році на території монастиря Самтен Чолінг у Дарджелінзі.
На нашем книжном сайте Вы можете скачать книги автора Анагарики Говинды в самых разных форматах (epub, fb2, pdf, txt и многие другие). А так же читать книги онлайн и бесплатно на любом устройстве – iPad, iPhone, планшете под управлением Android, на любой специализированной читалке. Электронная библиотека КнигоГид предлагает литературу Анагарики Говинды в жанрах .