Юлія Мусаковська

Це книжка дуже в?дкритої - глибокої поез?ї, де перем?шано все, з чим - як ми живемо останн? роки: разюч? зм?ни, б?ль, страждання, втрати, в?йни... Але, наче коштовн? кам?нц?, тут просв?чують паростки чогось св?тлого й теплого, що можна назвати щастям жити.

Найцікавіше у цій збірці, певне те, як в ній все сходиться-перетинається-перегукується. Симетрично, точно, вивірено. Але не в тому розумінні, що застигло чи передбачувано. А в тому, як у природі: з її колообігами та взаємозалежностями — непомітними, але відніми щось, і все зникне. Це те, що бачиш із певної відстані, коли помічаєш, що все складається. І незрозуміло «чи то дракон всередині нас // чи...